dmytrish

Пофігачив трохи коду на Расті, і дивне відчуття: з одного боку, сильна типізація, ADT, нормальний паттерн-матчінг, красота-лєпота, з другого, цикли, референси і імперативне програмування в усій красі. Цікава суміш.

Borrow checker не такий уже і страшний, після деякого освоєння теорії з ним впоратись відносно легко.

Compile-time речі дивні і незвичні, замість лексичного підмазування треба писати повноцінні макроси, що спочатку страшно, але в результаті повинно виходити менше #ifdef-каші.

І да, C++ здається потім пе́рлово-ламповим, Rust відчувається як мова із сильним інженерним дизайном. Підозрюю, що любителі красної словесності від програмування можуть його за це не полюбити (але то вже їхні проблеми).