(no subject)

[dmytrish]

Уроки, які я виніс із свого скриптописання для важливих речей в умовах Дикого Заходу Перла, відсутності тестів і типів, і чого мені тепер у чужих скриптах часто не вистачає:

• логувати багато і всеохопно (коли від скрипта залежить залежать суми в десятки річних зарплат, кожний можливий шматок даних може стати критичним, якщо щось піде не так);
• логувати в формі, відносно легкій для аналізу звичними інструментами, в моєму випадку пласкі файли, які можна обробляти юніксовими утилітами; не забувати час та контекст, важливість запису; треба шукати компроміс між легкістю людського сприйняття (skimability: наскільки його можна переглядати по діагоналі) і можливістю парсити пізніше;
• логування також часто є формою документації та коментування коду: для розуміння перлівського коду його треба запускати і дивитись, що він робить, а логування це і є спосіб дивитись це.
• логувати весь control flow: щоб за логом завжди можна було відтворити виконання;
• ловити і детально логувати помилки; помилки не можна мовчки ігнорувати;
• урок, натхнений Хаскелем: робити режим --dryrun, коли скрипт збирає всі дані і робить все, що повинен, за винятком критичних ефектів типу запису в бази даних: багато помилок ловиться під час dryrun і це іноді корисний інструмент для збору інформації про те, що хочеш зробити. Крім того, це незамінний інструмент для розуміння чужих скриптів, які часто неясно навіть як запустити.

Ще у мене за час епопеї із міграцією готелів із однієї системи полісі на іншу (точніше, прикривання старої системи новою) виробився досить корисний протокол щодо важливих змін:

• спочатку тестувати у розробницькому середовищі (у нас є розробницьке середовище, із повними копіями усіх баз, які робляться щоночі);
• старатись відділяти дані від дій: збір даних і прийняття рішень, що робити, має бути відділене від самих дій; проміжні дані/рішення мають зберігатись і не повинні бути ефемерними; краще написати скрипт, який збирає дані і приймає рішення, і окремий скрипт, який реально виконує рішення першого скрипта, щоб проміжні дані збереглись;
• часто хороша ідея робити скрипти reversible, щоб можна було все відкотити назад, але тут неминучі деякі компроміси;
• щедро додати асерти та перевірки припущень і preconditions;
• тестувати на продакшні із dryrun, перевірити логи на помилки і будь-які аномалії;
• тестувати якусь реальну вибірку методом Монте-Карло: брати випадкову вибірку, вручну ретельно перевіряєш результати
• не робити великі зміни (кілька тисяч готелів) за один раз, бити на менші batches і пробувати щось робити поступово і ітеративно, щоб можлива шкода була більш обмежена і помилки встигали виявитись; нарощувати батчі експоненційно, якщо є можливість;
• вести детальний відтворюваний журнал ручних дій із часом кожної дії;
• виділяти час на аналіз результатів і бути готовим до firefighting після виконання скрипта, не робити такі зміни ввечері, перед вихідними і перед відпустками.

Отак і живем, хоча відсутність статичних гарантій і часто банального розуміння коду без запуску це ніби відсутність елементарної гігієни. Але все-таки цікаво, що інженерна культура не вичерпується статичними гарантіями і навіть на такому безриб'ї можна чомусь навчитись.

Comments

[sassa_nf]

та ото ж.

Потім ще доведеться логувати так, щоб можна було масштабувати збір даних - splunk, тощо.